Тетяна Пата
Біографія
Тетяна Якимівна Пата народилася 20 лютого 1884 року в Петриківці — у бідній багатодітній родині, де було восьмеро дітей. З чотирнадцяти років заробляла на хліб розписом: ходила «квітчати» комини до свят і весіль, розписувала скрині. Одружившись із теслею Леонтієм Патою, працювала з ним у творчому тандемі — він майстрував скрині, вона їх розписувала.
Після смерті чоловіка в 1914 році сама виховувала чотирьох дітей, не полишаючи ні на день пензля. Саме в ті роки вона шукала власний стиль: вводила асиметрію, відмовлялася від дрібного повторюваного орнаменту, заповнювала великі площини вінками і килимами з квітів. З її ранніх робіт беруть початок такі провідні мотиви петриківського розпису, як «цибулинка», «кучерявка», «виноград», «калина», «птах на калині».
У 1925 році, за замовленням Дмитра Яворницького, виконала килим і два ескізи розписів коминів для Дніпропетровського історичного музею. 1936 року у складі петриківської делегації їздила до Києва на Першу республіканську виставку українського народного мистецтва, яка потім експонувалася в Москві та Ленінграді. Того ж року в Петриківці відкрили Школу декоративного малювання — і Тетяна Пата стала її головним педагогом. До 1941 року школа здійснила чотири випуски, давши дорогу цілому поколінню відомих майстрів.
Померла 7 грудня 1976 року в рідній Петриківці.
Творчість
Тетяна Пата писала переважно квіткові букети і рослинні орнаментальні панно — але жоден із них не повторював попередній ні за композицією, ні за мотивами. Малюнок у неї тендітний і витончений, кольори підібрані інтуїтивно, але завжди природні: червоний, жовтий, зелений, синій, рожевий. Саме вона ввела в петриківський розпис принципово нові якості — асиметричність і дезорнаментальність, перетворивши «мальовку» з ужиткового прикраси на самостійний художній твір.
Серед найвідоміших робіт: «Зелена скриня» (1928), «Родинний портрет», «Кущ калини», «Панно з птахами», «Квіти. Панно», «Жоржини», «Троянди», «Калина». У 1935 році виконала сімнадцять орнаментальних панно для аудиторії Київського художнього інституту.
Визнання
З кінця 1930-х — постійна учасниця обласних, республіканських, союзних і зарубіжних виставок. У 1950 році прийнята до Спілки художників України. У 1962 році отримала звання «Заслужений майстер народної творчості УРСР». Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора та медаллю «За трудову відзнаку». На її честь названо вулицю в Дніпрі.
