Марфа Тимченко
Біографія
Марфа Ксенофонтівна Тимченко народилася 25 березня 1922 року в Петриківці в селянській родині. Мати, Олександра Медяник, була відомою в селі вишивальницею. Малювати Марфа почала змалку — просто неба, на чорній землі садка, який щодня вищипувала від трави і на ніч поливала, щоб ґрунт осідав. Перші пензлики їй робила мати — з котячої шерсті, як і належить у петриківській традиції.
Першим учителем стає Олександр Статива — вчитель малювання місцевої школи і майбутній засновник Петриківської художньої школи. Саме він 1936 року відібрав чотирнадцятирічну Марфу на вступні іспити до щойно відкритої школи декоративного розпису. Наставницею протягом двох років навчання стала Тетяна Пата. Вже того ж 1936 року роботи учениці були відправлені на виставку до Києва — і вона отримала першу премію.
Після школи — Київська школа майстрів народного мистецтва (1938–1940), потім робота на Коростенському фарфоровому заводі, де вона вперше звертається до розпису порцеляни. Лише за півроку — війна, повернення до Петриківки, праця в колгоспі. 1944 року знову Київ — Інститут декоративно-прикладного мистецтва Академії архітектури УРСР. З 1952 року і до кінця творчого шляху — Київський експериментальний кераміко-художній завод.
Разом з чоловіком, художником Іваном Скицюком, 1979 року оформила інтер’єр київського магазину «Казка» — п’ятдесят казкових сцен, намальованих вручну. Коли на початку 2000-х ці розписи заховали за шарами гіпсокартону, вісімдесятирічна майстриня приїхала і плакала.
Померла 26 березня 2009 року в Києві — наступного дня після свого вісімдесят сьомого дня народження.
Творчість
Марфа Тимченко — унікальне явище в петриківському мистецтві: вона однаково природно почувалася і в народній орнаментиці, і в середовищі професійних художників. Це породило власний стиль, що не вкладається у жодну просту категорію.
Починаючи з 1970-х, поруч із традиційним петриківським розписом на порцеляні, вона писала сюжетні пейзажі в цілком оригінальній манері — заснованій на принципах петриківки, але вільній від її канонів. Рослини, птахи, люди і тварини в її роботах перетворюються на дивних фантастичних створінь, що населяють магічний простір уяви.
Серед її робіт — розписи кают пароплавів «Тарас Шевченко» і «Микола Гоголь», декоративне блюдо «Багатство» (1970), серія творів за мотивами Шевченка. Розписані нею вази радянські діячі дарували Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Тіто. Донька Олена Скицюк і онука Олена Кулик продовжують мистецьку родинну традицію.
Визнання
Народний художник України (1977). Лауреат премії імені Тараса Шевченка та премії імені Катерини Білокур. Член Спілки художників України (1950), Спілки архітекторів України (1947), Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1994).