Пелагея Глущенко

Біографія

Пелагея Іванівна Глущенко народилася 10 жовтня 1908 року в Петриківці в родині сільського столяра. Батько майстрував скрині та віялки, які розписувала їхня односельчанка Тетяна Пата. Дівчинка бачила цю роботу змалку — і вчилась у Пати живопису ще до будь-якої школи. Закінчила чотири класи місцевої школи.

1933 року виїхала до Дніпродзержинська, де працювала на швейній фабриці. 1937 року — до Києва, навчатись у школі народних майстрів. Разом із Ганною Павленко-Черниченко, Вірою Павленко, Марфою Тимченко та Вірою Клименко-Жуковою склала «київську групу» петриківських майстринь — тих, хто переніс традицію з Придніпров’я до столиці і запровадив її в художню промисловість.

Працювала на Київській сувенірній фабриці імені Шевченка, де разом з колегами запровадила підлаковий розпис на чорному тлі — метод, що згодом став характерним для радянської «петриківки». Паралельно виконувала монументальні розписи та працювала в книжковій графіці.

Заслужена майстриня народної творчості УРСР (1967). Померла 11 квітня 1983 року в Києві. 1977 року у видавництві «Мистецтво» вийшов присвячений їй альбом — упорядник Борис Бутник-Сіверський.

Творчість

Пелагея Глущенко — майстриня широкого творчого діапазону. Вона працювала в традиційному хатньому розписі (до 1933), монументально-декоративному мистецтві, книжковій графіці, текстилі (ескізи вибійчаних тканин), підлаковому розписі дерев’яних виробів і надглазурному розписі фарфору.

Особливо яскраво її обдарування проявилося у декоративних станкових композиціях. Стилістика творів відзначається ліричністю образів, традиційністю усталених композицій, варіантністю рослинних мотивів та вишуканістю колористики. Малювала без олівця — відразу пензлем, без жодних поправок.

Серед монументальних робіт — настінні розписи павільйону УРСР на ВДНГ у Москві (1938–1940, у співавторстві).

Визнання

Заслужена майстриня народної творчості УРСР (1967). Учасниця республіканських і міжнародних виставок. Персональний альбом у видавництві «Мистецтво» (1977).