Десять коротких фактів про одне з найяскравіших явищ українського народного мистецтва — і бонусна презентація, якою можна ділитися.
№1. Мистецтво вільних людей
Петриківка виникла як вільна козацька слобода — тут ніколи не знали кріпацтва. Саме ця свобода, на думку дослідників, стала головною причиною розквіту унікального народного мистецтва — петриківського розпису.
№2. Зародився розпис на білій стіні хати-мазанки
Петриківський розпис виник як сакральний інтер’єрний розпис, яким оздоблювали піч, вікна та стіни. Згодом розпис перейшов на папір, щоб можливість прикрашати житло мали ті, хто не вміє малювати. Так і виник сучасний петриківський розпис.
№3. Унікальний пензлик із котячої шерсті
Котячі пензлі петриківські майстри виготовляють власноруч. Такий пензлик дозволяє малювати тонкі лінії та створювати характерні елементи, притаманні лише петриківському розпису. Жоден котик не постраждав — перед стрижкою його задобрюють молоком чи сметаною.
№4. Палець — важливий інструмент
Ягоди калини традиційно малюють пальцем — так, щоб було видно відбиток руки майстра. Ще пальцем створюють різні типи квітів, листя, фруктів і ягід. Наприклад, Василь Соколенко виконував свої роботи, використовуючи лише котячий пензлик і власні пальці.
№5. Перші дослідники петриківки
У 1911–1913 роках художниця Євгенія Евенбах на замовлення академіка Дмитра Яворницького створювала копії настінних розписів хат петриківчан. Саме так перші зразки потрапили до музеїв і були задокументовані. Давніші зразки не збереглися.
№6. Чотири хранительки традиції
Тетяна Пата, Надія Білокінь, Параска Павленко та Орина Пилипенко перейняли мистецтво розпису хат від своїх матерів і стали основою для відродження петриківського розпису на початку 1930-х років. Їхній розпис ще називають «джерельним».
№7. 1936 — рік заснування Петриківської школи декоративного малювання
Школа заснована за ініціативи Олександра Стативи, мистецтвознавця та місцевого вчителя. Тетяна Пата стала першою викладачкою розпису. Школа випустила декілька поколінь відомих майстрів розпису — Федір Панко, Василь Соколенко, Марфа Тимченко та інші.
№8. Чорне тло — спадщина совєцької уніфікації
Петриківський розпис на чорному тлі з’явився в 1950-х роках — його впровадили на фабриці «Дружба» для масового виробництва сувенірної продукції. Традиційно розпис виконується на білому фоні.
№9. Культурна спадщина ЮНЕСКО
5 грудня 2013 року петриківський розпис став першим українським елементом, внесеним до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
№10. Живе мистецтво, а не музейний експонат
Петриківський розпис живе й розвивається сьогодні: у Петриківці працюють Центр народного мистецтва та школа Тетяни Пати, по всій Україні діють студії й дитячі гуртки, у світі регулярно відбуваються виставки та майстер-класи.
Бонус: завантажте презентацію та діліться нею
Ми зібрали всі ці факти у зручну презентацію Google Slides. Завантажуйте, діліться з друзями, використовуйте на уроках та лекціях — петриківський розпис заслуговує бути відомим.