Євгенія Евенбах
Біографія
Євгенія Костянтинівна Евенбах народилася 1889 року в Кременчузі в родині залізничника. Навчалася живопису в Петербурзі — зокрема у Кузьми Петрова-Водкіна, згодом закінчила Ленінградський університет (1925). Художниця за покликанням, вона стала першою людиною, яка систематично зафіксувала петриківський розпис — і тим самим відкрила його для всього світу.
Знайомство з Дмитром Яворницьким сталося випадково — влітку 1911 року в Катеринославі, де Евенбах робила замальовки в Обласному музеї. Яворницький підійшов, подивився на роботи і запропонував поїздити по селах. Сам він уже кілька років перебував під враженням від побаченого в придніпровських хатах і шукав художника, здатного це точно зафіксувати. Євгенія Костянтинівна виявилася саме такою людиною.
Влітку 1911 і 1913 років вона здійснила дві експедиції селами Катеринославщини — фіксувала фрагменти стінописного декору хат у вигляді замальовок і кальок, збирала мальовки. Третина зразків — петриківський розпис. Під час другої експедиції 1913 року вона познайомилася з Тетяною Патою — зустріч, яка дала поштовх до подальшого вивчення і колекціонування творів українських народних художників.
У 1913 році в Петербурзі відбулася виставка на основі зібраної колекції — перший публічний показ петриківського розпису за межами України. Сама Евенбах прожила довге творче життя: писала пейзажі, акварелі, графіку, ілюструвала дитячі книжки, брала участь у виставках аж до 1970-х років. Померла 1981 року.
Внесок у дослідження
Євгенія Евенбах — людина, завдяки якій петриківський розпис отримав своє перше документальне свідчення. Її акварелі на кальці, виконані з великою ретельністю і повагою до оригіналів, мають значний історико-художній інтерес — особливо з огляду на те, що самі настінні розписи того часу майже не збереглися: їх щороку забілювали і поновлювали.
Зібрані нею матеріали зберігаються у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Яворницького, Національному музеї українського декоративного мистецтва та Російському етнографічному музеї у Санкт-Петербурзі. Вони стали основою для перших наукових досліджень і публікацій про петриківський розпис, а виставка 1913 року в Петербурзі — відправною точкою його офіційної фіксації як самостійного мистецького явища.