Наталія Рибак (30 серпня 1958, с. Попово-Балівка, нині Балівка Дніпровського р-ну) — майстриня петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (1999). Членкиня НСХУ (1989) та НСМНМУ (1991). Дружина майстра Миколи Рибака.
Освіта
Закінчила Петриківське СПТУ №79 (1978); у 1981 навчалася приватно в Андрія Пікуша.
Творчість
Працювала на фабриці «Дружба» (1979–1981) та в Експериментальному цеху (1981–1991); від 1991 — у Центрі народного мистецтва «Петриківка». Виконує орнаментальні та сюжетні композиції яєчною темперою, гуашшю й акрилом, саморобними пензлями з котячої шерсті. Наскрізні образи — Дерево життя, Всевидяче Око, Козак Мамай; улюблена композиція — килимок з калиною, маками й соняшниками. Серед робіт — панно «Пташиний гомін», «Мотря і Мазепа», «Хатинка», «Квітучий кущ».
Визнання
Кавалерка ордена княгині Ольги III ступеня (2011), лауреатка премії імені Данила Щербаківського (2009) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (2025, спільно з Валентиною Карпець-Єрмолаєвою, Андрієм та Марією Пікуш). Учасниця виставок від 1980, зокрема Днів української культури в Канаді (1993) і Польщі, ЕКСПО-2005 у Наґої, Яґеллонського ярмарку в Любліні.
Колекції
Роботи зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва, Дніпровському художньому музеї, Запорізькому художньому музеї та Українському музеї Канади в Саскатуні.
