Наталія Глухенька
Біографія
Наталія Олександрівна Глухенька народилася 29 жовтня 1909 року в місті Клинці (нині Брянська область) у сім’ї вчителів — батько походив із козацького роду, прапрадід був писарем на Січі.
У 1927 році закінчила Київську художньо-індустріальну профшколу за спеціальністю «малярство». У 1931 році — педагогічний факультет Київського інституту пролетарської мистецької культури за фахом мистецтвознавця в галузі народно-декоративного мистецтва. Серед її викладачів — Федір Кричевський, Макс Гельман, Сергій Колос, Євген Сагайдачний, Сергій Гіляров, Микола Макаренко.
Майже все професійне життя пов’язала з Дніпропетровськом: у 1931–1935 роках викладала графічні дисципліни в Дніпропетровському художньому технікумі; у 1935–1941 та 1944–1968 роках — на кафедрі нарисної геометрії та графіки Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту і в Дніпропетровському художньому училищі. Саме в цей період постійно бувала в Петриківці та навколишніх селах, знайомилась із місцевими майстрами й систематизувала їхню традицію.
У 1964 році захистила кандидатську дисертацію за темою «Застосування українського орнаменту села Петриківка в художній промисловості» — одне з перших академічних досліджень петриківки. Доцент із 1965 року. Член Спілки радянських художників України (нині НСХУ) з 1961 року. Серед її учнів — скульптор Василь Бородай, художники Петро Марго, Андрій Потапенко, Микола Родзін.
Дружина художника Олексія Вандаловського, мати художника Віктора Вандаловського. Згодом переїхала до Києва, де померла 14 березня 2004 року.
Внесок у дослідження петриківського розпису
Наталія Глухенька — одна з найвпливовіших постатей в історії дослідження та популяризації петриківського розпису у XX столітті. Її кандидатська дисертація 1964 року стала першою академічною працею, що системно осмислила петриківський орнамент у контексті художньої промисловості.
Особливу увагу приділяла старшим майстрам петриківської школи — Тетяні Паті, Ірині Пилипенко, Надії Тимошенко, Ганні Ісаєвій, Федору Панко — а також документуванню історії Петриківської школи декоративного живопису під керівництвом Тетяни Пати. Поруч із дослідженнями активно займалася організаційною роботою: у 1978–1987 роках у складі Українського товариства дружби і культурного зв’язку із зарубіжними країнами допомагала організовувати пересувні виставки народних митців України за кордоном.
Ключове нововведення: саме Наталія Глухенька запровадила традицію, за якою кожен петриківський майстер підписує свій твір. Це фундаментально змінило статус петриківки — з анонімного народного ремесла вона перетворилася на авторське мистецтво, де кожна робота має конкретного автора. Це нововведення зробило можливим саме поняття «петриківська школа» з її поколіннями, династіями та особистими стилями.
Ключові праці
Авторка понад 200 друкованих праць. Серед найважливіших:
- Петриківський розпис на фарфорі та склі — Дніпропетровськ, 1958
- Петриківські майстри декоративного розпису — Київ, 1959
- Тетяна Пата // Декоративное искусство СССР. — 1960. — № 5
- Петриківські декоративні розписи — Київ: Мистецтво, 1965
- Петриківські розписи — Київ, 1973
- Петриківський стінопис у Києві // Київ. — 1988. — № 10 Альбоми-монографії: «Тетяна Пата» (Київ, 1975), «Петриківка» (Дніпропетровськ, 1975), «Федір Панко» (Київ: Мистецтво, 1978).
Каталоги: «Виставка Петриківського декоративного розпису» (1979 — грецькою мовою; 1981 — іспанською мовою).
Комплект листівок: «Федір Панко» (1986).
Авторка статей у Українській радянській енциклопедії та Енциклопедії сучасної України. Поряд із Борисом Бутником-Сіверським — головна постать у мистецтвознавчому осмисленні петриківки радянської доби.
