Галина Назаренко працює на межі двох мов петриківського розпису: традиційної орнаментики, що йде від Пати, і власної, вільнішої манери, де квітка може стати сонцем, а кінь — сузір’ям.
У цій добірці — роботи різних періодів: від стриманих композицій, написаних за класичним каноном, до пізніших, майже абстрактних робіт на кшталт «Інь і янь». Тут і кінь серед квітів, і нарциси, і півник, і соняхи — впізнавані мотиви розпису, пропущені через індивідуальний почерк майстрині.
Спільне для всіх періодів — вірність головному правилу розпису: кожен пелюсток, кожне перо мусить виглядати живим, ніби щойно народженим одним подихом пензля.
